1 О хай би він устами доторкнувсь,
що так п'янять, як добре те вино.
2 Від запаху твоїх мастей приємних
й твоє ім'я, як миро розтеклось.
І через те ти любий для дівчат.
3 Озвись до мене,
й за тобою побіжім.
це цар увів мене в свої покої.
і будемо радіти ми з тобою
згадаєм твої ласки - кращі вин.
Достойний ти любови.
4 Дочки Єрусалиму, чорна я,
та гарна наче ті шатри Кейдару
як наче покривала Соломона.
5 І не зважайте те, що я смаглява.
Бо сонце мою шкіру роздивлялось,
коли брати мої, розгнівавшись на мене,
поставили мене оберігати виноградник.
то я свого тоді не встерегла.
6 То ти мені скажи, любов душі моєї
де ти пасеш?
відпочиваєш де у полуде́нну спеку?
Для чого вештатись мені біля отар
товаришів твоїх?

7 Якщо цього не знаєш,
о найпрекрасніша з жінок,
то йди
за слідом о́вчим,
і паси козлят своїх
біля шатра пастушого.
8 Ти як лошиця в колісниці фараона,
моя кохана.
9 І за підвісками - прекрасні твої щоки
в намистах твоя шия.
10 золоті
тобі підвіски зробимо
зі срібними крайками.

11 Допоки був за трапезою цар
так пах мій нард...
12 Коханий мій, як мирровий пучок,
що між грудей моїх ночує.
13 Як волоті коферу,
коханий мій у мене,
у виноградниках Ейн-Геду.

14 Яка прекрасна ти,
моя кохана. І тво́ї очі - ніби у голубки.

15 Який приємний ти, солодкий, мій коханий.
На свіжій зелені влаштуємо постіль.
16 І дахом нашим кедри зараз будуть.
а стелею нам стануть кипариси.

1 Я лілія саронська.
я лілія долин.
2 Моя кохана між других дівчат -
мов лілія між терням.

3 Коханий мій, між інших юнаків,
мов яблуня між дерева́ми лісу.
В тіні її сидіти я люблю.
й плоди її такі смачні для мене.
4 Він мов би в винний дім мене увів.
І наді мною є його знаме́но -
любов.
5 Так підкріпіть ви печивом мене
і яблуками освіжіть
бо хвора
я від любови.
6 Його лівиця під моєю головою;
а права - обійма мене.
7 Я заклинаю вас, Дочки Йершалаїму,
газелями та ланьми польовими:
о не тривожте, не пробуджуйте любов,
поки сама того не забажає.
8 Та чую голос я коханого свого!
Ось, він іде!
По горах і по схилах
він скаче.
9 Бо подібний до газелі,
чи молодого о́леня коханий мій;
ось за стіною він,
у вікна зазирає,
між ґрати загляда.
10 Мовляє друг улюблений до мене:
«Устань, подруженько,
прекрасная моя
й виходь:
11 Зима пройшла, і припинився дощ, ущух;
12 Квітками убирається земля;
Птахи пісень співають
і чути голос горлиці
у нашому краю.
12 Смоковниця стоїть в плодах незрілих,
духмяно виноград цвіте.
Устань, кохана, милая моя,
іди за мною!