1 Початок.
Елохім створив
і землю й небеса.

2 Земля ж не мала вигляду й була
порожня і лиш мо́рок
понад безоднею пустою нависав.
І Божий Дух
ширяв понад водою
і всесвіт ніби крильми обіймав.

3 І Елохім сказав:
"Хай буде світло"
і сталось світло.
4 І побачив Бог,
що хо́роше воно.
І відділив від мороку його.

5 Й назвав Він світло - днем,
а морок - ніччю
І вечір був і ранок: день один.

6 І мовив Елохім:
хай буде твердь
поміж водою
і нехай
розподіля
ця твердь від во́ди во́ду

7 Та й створив
Бог твердь,
і розділив,
ту воду, залишилась що під твердю,
від тої, що над твердю розмістилась.
Та й стало так.

8 Й нарік
Бог "небом" твердь.
І вечір був і ранок: другий день.

9 І мовив Бог:
збереться хай вода,
котра під небом
у одне вся місце,
щоби з'явився суходіл під небом.
І сталося тієї ж миті так.

10 І суходіл "землею" Бог назвав,
а водне зібрання - нарік "морями".
Й побачив Бог,
що вельми добре це.

11 І мовив Бог іще:
земля тепер хай вродить
траву всіляку,
всяку ярину,
котра своє насіння розсіває,
і всяке дерево,
котре приносить плід,
що в нім насіння сховане його,
що лиш йому належне.
І сталось так.
12 І всяку ярину,
й траву, котра насіння розсіває,
і плодовите дерево, котре
по роду свойому плоди приносить,
що в нім насіння йо́го на землі
земля вродила.
Бог затим побачив,
що добре й це.

13 І вечір був.
і ранок був.
День третій.

14 Мовляє Бог:
Хай стануться світила,
на неба тве́рді,
відділяти щоб
від ночі день,
і знаками хай стануть,
годинами і днями і роками.
15 Й світильниками будуть на тверді́
небесній,
щоб світити над землею.
І сталось так.

16 А потім Бог вчинив.
Великі два світила,
керувати
щоб більше вдень могло,
а менше - ніччю.
І також зорі.
17 Потім розмістив.
На тверді їх небесній,
щоб світили
вони на землю.
18 і щоб керували
розподіляючи від ночі день
й від темряви теж відділяли світло.
І Бог побачив, що це добрим є.

19 І вечір був.
І ранок, -
день четвертий.

20 І мовив Бог:
хай вироїть вода
усяких плазунів,
живую душу,
і пта́хів,
що летять понад землею
по тве́рді неба.
21 І створив Бог риб
великих,
всяких плазунів,
котрих душа народжена водою,
по їх родах,
і всих крилатих птахів.
І бачить Бог
що також добре це.

22 Засим благословляє,
та й каже Бог:
плодітеся і множтесь
хай вами в морі повниться вода,
а на землі хай множаться птахи.

23 І вечір був.
І ранок, -
п'ятий день.

24 І Бог сказав.
Породить хай земля
всіляку живу душу,
і худобу
по роду їхньому,
і плазунів земних,
і всяку звірину,
що на землі по роду пробуває.
І сталось так.
25 І звірів Бог створив,
земних,
і всякий рід худоби.
І все земне плазуюче по роду.
І бачить Бог,
що добре й це.

26 І мовить Бог:
Зробім
за Нашим образом,
і по подобі Нашій
людину.
Панувала щоб вона
над рибами у морі
над птахами,
і над худобою
і над всею́ землею,
включаючи плазуюче по ній.

27 І творить Бог
на образ Свій людину.
На образ Божий Він її створив.
Створив їх Він як чоловіка й жінку.

28 Благословив
і мовив Бог до них:
Плодіться й множтесь,
заповняйте землю,
оволодійте нею та пануйте
над рибами у морі,
в небі птаством,
й над тим усим,
що по землі повзе...

29 І мовить Бог іще:
оце даю,
Я вам всіляку ярину, що сім'я,
яка лиш на землі є, розсіває,
і кожне дерево,
з плодом його на нім,
що сім'я розсіває, -
все це їжте.
30 І всій земній звіри́ні,
всьо́му птаству,
всьому́ із того,
що плазує по землі,
що душу у собі живую має,
даю всю зелень трав'яну на їжу.

І стало так.

31 І глянув Бог,
на все, що Він вчинив.
І все воно
майстерно й добре.
учинене.
І вечір був.
І ранок.
Шостий день.

1 Так були звершені
і небо і земля
і воїнство усе до них належне.

2 Й закінчив в сьомий день
Бог працю всю,
яку чинив Він.
І в сьомий день спочив
від тої праці.

3 І сьомий день Бог
поблагословив
і освятив його,
тому що в ньому
спочив Він
від всієї тої праці,
яку творив Бог
і яку робив.

4 Таке походження
і неба і землі,
при вчиненні,
в той час, коли Господь
великий Бог
створив і небо й землю
5 і польову рослину,
ко́трої ніколи
не існувало доти на землі,
й билинку всяку польову,
яка ще не росла,
бо Бог
не посилав іще дощу на землю,
і не було іще людини
щоб поратись на ній
6 та пар з землі поверхні підіймався
і все лице землі
ним омивалось.

7 Й створив Єгова Елохім людину.
із пороху земного,
і вдихнув
у ніздрі їй життєвий подих,
і людина стала
душею, що живе

8 І посадив на сході,
ув Едені
Бог райський сад
і оселив у нім
людину, що створив.

9 Та й виростив Господь Бог із землі
усяке дерево,
на їжу що придатне
й на вигляд красне,
й дерево життя
посеред раю,
й дерево пізнання
добра і зла.

10 А із Едену
виходила ріка,
щоб поливати рай,
а потім розділялась
начетверо,
11 ім'я одній із рік
Пішон:
вона Хавила-землю обтікає,
12 котра славетна золотом хорошим,
і оніксом, і бдолахом.
13 Ім'я другій ріці - Ґіхон,
вона всю землю Куш проходить,
14 Четверта має назву Хіддекел,
перед Ассирією протіка вона.
Ефрат - четверта річка.

15 І взяв Єгова Бог людину,
і оселив в Еденському саду,
щоб порала його
й охороняла,
16 І заповів людині Бог тоді
й сказав, що дерево усяке,
яке в саду росте свій плід дає
людині на поживу,
17 лиш одне пізнання дерево...
добра і зла пізнання,
не дозволялося його плоди
вживати,
бо тоді ж
в той день,
коли від нього плід із'їсти -
помре людина.

18 І сказав Господь:
не добре, що самотня є людина,
помічника Ми створимо для неї.

19 І утворив з землі усих тварин,
що в полі є,
усіх птахів небесних,
й привів їх до Адама,
щоб бачити, як той покличе їх,
і щоб, по названому зараз
такі ймена були усім довічно.

20 І дав усім тваринам імена Адам:
усій худобі, птицям, звірам польовим;
та не знайшлось йому помічника
подібного до нього.

21 І Бог навів міцний сон на Адама,
і коли той заснув -
узяв його ребро,
й закрив те місце тілом.

22 І із ребра узятого в Адама
створив Господь дружину,
й привів її Адаму.

23 Оце вона, - промовив чоловік, -
кість від костей моїх,
і плоть моєї плоті
і буде називатися - жона,
від мужа взята бо вона.

24 І ось тому - залишить чоловік
своїх і батька й матір та й пристане
він до дружини
своєї
й будуть одна плоть.

25 Адам з дружиною були
нагі обоє:
але не стидились.

1 А, змій, хитріший звірів польових,
що їх Господь створив,
спитав жону:
поправді
сказав вам Бог,
щоб ви не їли
від жодного з дерев в раю?

2 І мовила жона:
плоди з дерев
ми можем їсти
3 Та лише плодів
із дерева,
котре посеред раю...
Бо Бог сказав...
щоб ми не їли їх...
і навіть не торкались,
щоб не померти нам

4 І мовив змій жоні:
не помрете!

5 Та знає Бог,
що в день,
коли плодів
отих скуштуєте, - то очі
відкриються у вас,
й ви будете як боги,
котрим відомі і добро і зло

6 Й побачила жона,
що добре дерево на їжу,
і для очей приємне
і жадане, - тому що дає знання.
Та й узяла плодів його і їла,
та й чоловікові своєму принесла
і він їв...

7 І ось відкрились очі їхні
і дізнались
вони, що нагі
і потому зшили
вони собі з смоковниці листків
опоясання

8 Й почули голос Господа вони,
що по раю гуляв,
у денну прохолоду;
й сховалися з дружиною Адам
поміж дерев
від погляду Господнього

9 І Бог
озвався до Адама, і сказав:
де ти?

10 Той відповів:
почув Твій голос у раю
й злякався, бо нагий, -
тому сховавсь.

11 Господь питає:
хто сказав тобі,
що ти нагий?
чи ти не їв,
від дерева, з котрого Я
заборонив тобі плоди вживати

12 Адам відповіда, та й мовить:
ось, жона,
яку Ти дав мені,
дала мені від дерева плоди,
і їв я їх

13 Жону питає Бог:
що ж ти зробила це?
Жона відповіла:
змій спокусив мене,
і їла я...

14 І змію Бог сказав,
за те,
що ти таке зробив,
проклятий ти
перед всею худобою
й звіриною, що в полі;
на череві ти будеш плазувати,
і порох їстимеш
у кожний день життя;
15 і ворожнечу покладу тепер
поміж тобою й жінкою,
твоїм насінням й сіменем її
і зітре голову твою воно,
ти ж у п'яту його жалити будеш.

16 Сказав жоні:
помножуючи збільшу
твої турботи у вагітності твоїй,
і з болем будеш ти дітей родити,
й до мужа твого потяг твій,
і над тобою він владарювати буде.

17 Адаму ж мовив,
ось тепер за те,
що ти послухав голосу жони
і їв від дерева,
що Я казав про нього:
від цього ти не їж, -
за тебе проклята земля тепер;
в скорботі будеш хліб свій їсти
допоки житимеш
18 і колючки й бур'ян
вона тобі зростить,
і будеш польову траву вживати;
19 й до поту працюватимеш,
щоби добути хліб,
допоки в землю не повернешся,
бо прах ти, - й в прах підеш.

20 І ймення дав своїй жоні Адам
і Євою нарік,
тому що вона стала
для всіх живучих матір'ю

21 Зробив Господь Адаму
й жоні його
із шкір убрання
і одяг їх...

22 І мовив Бог:
Ось став Адам тепер
немов один із Нас
добро і зло він знає;
якби тепер свою
він руку не простяг
до дерева життя
і вічно жить не став...

23 І вислав Господь Бог
його з Едену-саду,
щоб землю обробляв
з якої взятий був.

24 Адама вигнав,
потім біля саду
Едемського,
на сході
поставив Херувима
і меч вогненний,
котрий обертавсь,
охороняти шлях
до дерева життя.

1 Адам пізнав
свою дружину, Єву;
та й зачала вона,
й вродила сина.
І Каїном назвала,
кажучи:
Від Господа придбала я людину.
2 а далі породила,
йому і брата, Авеля, вона.
І Авель був пастух,
а Каїн - землероб.

3 От час пройшов,
І від плодів землі
дар Господу приносить Каїн
4 і Авель також
від отар своїх,
що перворідне з них
приніс у дар,
і їхній лій.

І зглянувсь Бог
на Авелеву жертву
й на дар його.
5 на Каїна ж
і дар його
не зглянувсь.

І Каїн спохмурнів, розгнівався,
і похилив лице своє донизу.

6 І Бог промовив Каїну:
чому?
чому розгнівавсь ти?
і через що
похилене лице твоє?

7 Бо якщо
добро чинитимеш,
тоді лице підіймеш.
А якщо ж не добре,
робитимеш,
то гріх біля дверей
лежить,
й тебе до себе тягне,
та владарюй над ним.

8 Та Каїн
говоривши із Авелем,
із братом посваривсь.
І ось коли у полі
вони були,
тоді повстав на брата,
на Авеля брат Каїн,
та й убив.

9 І мовив Бог до Каїна: де ж Авель,
твій брат?

А той сказав: не знаю,
не зобов’язаний я брата стерегти!

10 Що ж ти зробив?
І голос крові брата
твого
кричить до Мене від землі тепер,
11 і відтепер ти від землі проклятий,
котра уста свої відкрила,
щоб прийняти
пролиту від руки твоєї
братню кров,
12 не буде більше сил вона давати
тобі коли її ти будеш обробляти,
вигнанцем й заволокою на ній
ти будеш відтепер.

13 І Господу сказав,
потому Каїн:
ось, мій гріх великий,
і покарання,
більше, ніж знести
можливо.
14 ось тепер з землі
мене цієї виганяєш Ти,
і від лиця Твого сховаюся
і буду
мандрівником-вигнанцем на землі,
і кожен, хто зустрінеться мені, -
уб’є мене.

15 Й сказав Господь:
за те
усякому, хто Каїна уб’є
повернеться аж семикратна помста.
І Каїну ознаку Бог зробив,
щоб всякий, хто з людей його зустріне
його не вбив.

16 І Каїн,
від Божого лиця пішов.
Та й оселився потім
у Нод – землі,
на схід, що від Едему.

17 Й свою дружину Каїн там спізнав.
І зачала вона, і Еноха вродила,
І місто він заклав, його назвавши
по йменню сина свого – Енох.

18 І Енох породив Ірада
Ірад – Мехіяеля,
Мехіяель - Метушаїла,
Метушаїл – Ламеха.

19 Та й взяв собі Ламех
двох жон:
одній імення: Ада,
друга на ймення Цілла.

20 Явала народила Ада,
що батьком став,
усіх хто між отар
живе в шатрах,

21 Ювал же, брат його,
став батьком всім,
тим що сопілку й гусла
в руках тримають.

22 Цілла теж родила,
Тувалкаїна, котрий був коваль,
по міді та залізу.
Й сестру йому, Ноему.

23 І Ламех мовив їм,
своїм дружинам:
слухайте мене,
послухай Ада, слухай Цілла,
дружини Ламеха,
коли б я та й забив
за мою вразку чоловіка,
чи дитину
за мою рану,
24 то, якщо лиш в сім
разів за Каїна
установили помсту,
за Ламеха –
в сім раз по сімдесят.

25 І ще пізнав Адам дружину,
і сина породила,
й назвала його Сиф,
тому що, говорила,
Бог надав,
мені насіння інше,
замість Авеля
котрого Каїн вбив.

26 У Сифа син родивсь,
і Еношом наречений,
тоді
і стали кликать імено Єгови.

1 Ось родовід Адама:
коли Бог
створив людину,
на подобу Божу створив її
2 як чоловіка й жінку,
створив, і їх благословив,
нарік їм імено – людина,
в день створення їх.

3 Жив
сто тридцять літ Адам
й вродив він сина,
за образом й подобою своєю,
і ймення Сиф нарік.

4 І після того
жив Адам іще
вісімсот літ,
і породив синів та й дочок.
5 Усих же днів життя
Адамового було дев’ятсот
і тридцять літ. Та і помер він.

6 Сиф сто п’ять літ жив, -
Еноша родив.
7 Потому вісімсот сім літ прожив,
й родив синів і дочок,
8 Всих же днів,
що Сиф прожив –
то дев’ятсот дванадцять; і помер він.

9 Енош у дев’яносто літ
став батьком Каїнана,
10 а по його народженню прожив
літ вісімсот п’ятнадцять,
та й родив
синів і дочок
11 Всих же Еношевих літ
дев’ятсот п’ять було. І він помер

12 У сімдесят родив Магалал’їла Каїнан.
13 І по його народженню прожив
ще вісімсот і сорок років Каїнан
і породив синів і дочок.
14 А всих же днів
було у Каїнана дев’ятсот і десять літ,
та й він помер.

15 Магалал’їл став батьком Яреда
коли було йому шістдесят п’ять.
16 А по народженню Яреда ще прожив
вісімсот тридцять літ
і породив синів і дочок.
17 Всих же днів Магалал’їла
вісімсот дев’яносто п’ять було.
Та й він помер.

18 Яред прожив
сто шістдесят два роки
і Еноха родив.
19 І по його народженні прожив
Яред ще вісімсот років
й родив синів і дочок.
20 А всих Яредових років
було дев’ятсот шістдесят і два.
І він помер.

21 Енох у шістдесят п’ять літ
родив Метушалаха.
22 Й ходив Енох із Богом
триста літ,
після народження Метушалаха,
й родив синів і дочок.
23 А всіх днів Еноха
триста шістдесят п’ять
років було
24 Й ходив Енох із Богом
й його не стало —
бо Бог його забрав.

25 Метушалах
у сто вісімдесят сім літ
Ламеха батьком став.
26 І по народженні Ламеховім прожив
сімсот вісімдесят два роки,
й родив синів і дочок.
27 Усих же днів Метушалахових було
дев’ятсот шістдесят і дев’ять літ.
та і помер він.

28 Ламех
в сто вісімдесят літ
став батьком сина
28 і ймення Ной йому нарік, сказавши:
цей втішить нас у праці наших рук,
при обробітку
землі, яку прокляв Господь.

29 І жив Ламех, по тому як родив
він Ноя ще п’ятсот
і дев’яносто і п’ять літ.
й родив синів і дочок.
31 А всих же днів Ламехових було
сімсот сімдесят сім років.
І він помер

32 Було п’ятсот літ Ною, коли породив
синів він.
Сима, Хама і Яфета.

1 І от, коли
розмножилися люди на землі,
і дочки народилися у них,
2 побачили дочок тих
сини Божі,
що дочки ті вродливі,
тож і брали
їх за дружин собі,
яку хто обирав.

3 Сказав Господь,
не вічно буде Дух Мій
в людині переможений,
ось блудить бо вона,
тому що вона - плоть.
Тож дні її хай будуть
сто двадцять літ.

4 За тих часів
і велетні були,
так звані нефилими,
а надто із тих пір
як стали до дочок людських
приходить сини Божі.
І ті - народжували їм:
це сильні
здавна славні люди.

5 Побачив Бог,
що на землі людина
розбестилась,
і всі її думки
і подум серця -
зло безперестанне,
6 й розкаявся Господь був,
що створив
людину на землі,
і дуже засмутивсь
в Своєму серці.

7 І сказав Господь:
з лиця землі я знищу,
людину, що створив був,
і скотину,
і гадів
і птахів
небесних знищу,
бо жаль Мені,
що їх Я сотворив.

8 А Ной тоді знайшов
в очах Господніх милість.

9 От Ноєве життя:
Ной чоловік правдивий,
непорочний
в роду своїм;
із Богом Ной ходив

10 І породив Ной трьох синів
Яфета, Сима й Хама.

11 А от земля
зіпсулася пред Божиїм лицем
і злом наповнилась,

12 І глянув Бог на землю,
вона ж розпусна -
бо усяка плоть
неправедно ходила на землі.

13 І Ною Бог сказав:
Прийшов тепер кінець
усякій плоті
на котру дивлюсь Я,
бо ось земля
насильством
повниться від них,
й таких
Я винищу з землі

14 А ти
зроби собі ковчег
із дерева Гофер.
З перегородками зроби,
і осмоли смолою той ковчег
зсередини і зовні.

15 І так зроби його:
у довжину на триста
у ширину на п"ятдесят,
у висоту ж на тридцять ліктів буде.

16 І отвір в тім ковчегові зроби,
на лікоть звузь згори,
а вхід в ковчег - в боку ковчега зробиш.
Й три поверхи в ковчегові зроби.

17 Аж от, Я на всю землю ізведу
потоп великий водний:
винищити все,
усяку плоть,
що дихає під небом;
усе, що на землі -
життя позбудеться

18 Та ти,
з тобою заповіт
поставлю Я,
і ти в ковчег ввійдеш,
жона твоя, й сини
і невістки твої з тобою увійдуть.

19 А також із усіх тварин земних
од плоті всякої по парі
щоб із тобою
між живих зостались:
нехай же вони самець й самиця будуть.

20 Й птахів, по роду їх,
скотини всякої, по роду,
і плазунів, по роду їхньому з землі
з усих -
попарно хай до тебе увійдуть,
щоби серед живих зосталися.

21 А ти - харчів усяких набери,
якими лиш харчуються,
й збери до себе:
й для тебе і для них
вони харчами будуть.

22 І Ной зробив усе.
Як Бог йому велів,
так і зробив.

1 І Ноєві Господь сказав:
ти увійди в ковчег,
до нього хай зайде
уся сім'я твоя,
бо праведним побачив
тебе Я в роді цім;
2 з скотини чистої
з собою ти візьми
по семеро,
самця візьми й самицю,
з нечистої лиш двох -
самця й самицю;
3 а також птахів
небесних
теж по семеро візьми
обох статей
щоб їхній рід зберігся
для усеї землі,
4 бо ще через сім днів
Я ізведу на землю
дощ, що не перестане
за сорок днів з ночами...
і згине все сотворене з землі.
що Я створив був.

5 І так як Бог був Ною повелів,
так Ной зробив.

6 А Ною було шістсот літ
як розпочавсь потоп,
коли вода всю затопила землю.

7 Й зайшов Ной сам,
і Ноєві сини,
й його дружина,
і його невістки
в ковчег
від вод потопу.

8 І скотина чиста
й нечиста тварь
і птахи,
й все що повза по землі
9 ввійшли попарно з Ноєм -
обидві статі увійшли
до Ноя у ковчег
як Бог звелів був Ною.

10 І сталося,
що після семи днів
вода потопу
вже зійшла на землю.

11 У місяці другому
в день сімнадцятий,
у рік, як Ной шістсоте літо розпочав
відкрилися безодні всі джерела
і вікна всі небесні прочинились

12 І дощ на землю лив
аж сорок діб.

13 А дня цього в ковчег зайшли:
сам Ной,
Сим, Хам, Яфет - його сини,
дружина Ноя,
три синів дружини.

14 Вони,
й тварини всі по роду їхньому,
скотина по роду свойому,
і всякі гади, й плазуни,
і все літаюче,
й птахи, усі крилаті,
15 до Ноя у ковчег зайшли,
по парі всяка тварь,
що духом живим дише;
16 ті, хто прийшли —
самці були й самиці
од плоті всякої
ввійшли, як Бог йому звелів.
Й Господь за ним закрив.

17 І сорок днів потоп був на землі
й примножилась вода,
та й понесла ковчега,
з землі його піднявши.
18 Води ж все більше й більше
ставало на землі
та й плив по ній ковчег.

19 І піднімались води,
все вище над землею,
вершини всяких гір
покрила ця вода;
20 Аж на п'ятнадцять ліктів
пішли під воду гори.
21 І вимерла вся плоть:
хто повзав по землі,
птахи, скотина, звірі,
всілякі плазуни
й всі люди:
22 все сухопутнє,
що дихало -
померло.

23 Погинуло все суще на лиці землі -
від люду до тварин,
та плазунів з птахами -
усе з землі зітерлось;
лишилися лиш Ной,
та ті, хто з ним в ковчезі.

24 Сто п'ятдесят днів
води прибували.