1 Павло,
апостол,
не людьми обраний,
й не через чоловіка,
а Христом Ісусом,
і Богом Отцем,
Що воскресив Його із мертвих.

2 І всі, зі мною браття,
шлють привіт
церквам в Галатії.

3 Хай благодать вам буде,
мир від Бога
Отця і Господа
Христа Ісуса,
4 віддав котрий Себе Самого,
за весь наш гріх,
щоб визволити нас
від нинішнього віку,
і лукавства його,
у згоді з волею Отця
5 Йому ж вся слава,
з віку в вік.
Амінь.

6 Дивуюся, що ви так скоро,
Переметнулися від того хто призвав
вас благодаттю Господа Христа
до благовістя іншого,
7 котре,
не інше, взагалі,
та люди є,
що вас уводять у спокусу
й замішання,
і бажають
перевернути благовістя Боже.

8 Але нехай би навіть ми
чи янгол з неба
став благовістить
не те, що ми благовістили вам -
анафема тому!

9 Як ми раніш казали
так мовлю і тепер:
хто вам не те говорить,
що ми благовістили,
що ви прийняли, -
анафема хай буде.

10 Чи у людей шукаю я тепер
благовоління?... Чи ж у Бога?
Чи людям намагаюся годити?
Та якби я донині
шукав прихильності
й годив людині.
Не був би я тепер рабом Христа.

11 І тому, браття, сповіщаю вам:
Євангеліє, котре я звіщав,
не людське,
12 Бо прийняв його
й навчився я йому
не від людини:
через одкровення
Христа Ісуса.

13 Чули в мабуть,
про те, як я раніше,
бувши у Юдействі,
жорстоко Церкву гнав
й спустошував її.

14 І у Юдействі я успішний був
і більше, ніж багато однолітків
моїх; і будучи надмірно
горливим
у захисті прабатьківських традицій.

15 І от Господь,
мене від лона матері обравши,
прикликавши мене
Своєю благодаттю,
по ній же зволив,
16 і в мені
відкрити Свойого Сина,
щоби мені нести
й благовістить Його
поганському народу -
тоді не став я на пораду йти
до плоті й крові.
17 І не пішов тоді,
в Єрусалим
до передуючих мені
апостолів:
в Аравію ж пішов
і потім до Дамаску повернувсь.

18 І лише років через три ходив
в Єрусалим, побачитись з Петром,
і днів з п'ятнадцять я пробув у нього.
19 А більше із апостолів нікого
я не стрічав, крім Якова одного -
Господня брата
20 Й в тому що пишу,
то, перед Богом,
в тім нема обману.

21 А після того я пішов
в країни Сирії та Кілікії.
22 Церквам Христовим у Юдеї я тоді
не був відомий особисто,
23 а тільки чули, що хто їх втискав,
тепер звіщає віру,
котру раніш нищив.
24 І прославляли Господа за мене.

1 І лише через чотирнадцять літ
в Єрусалим ходив я знову
з Варнавою, і брав з собою й Тита.

2 Ходив же за велінням,
і подав,
і, особливо, найвідомішим між ними
те благовістя, що звіщав поганам:
чи не даремно я трудився і труджусь.

3 Але вони і Тита,
хоча і Геллена, котрий
ходив зі мною,
не схиляли
до того щоб обрізався.

4 А тим,
хто шпигував, лжебраттям,
хто тихо підкрадавсь,
щоби підглянути на ту свободу нашу,
котру в Христі Ісусі маєм, -
щоб полонити потім нас
5 ми ні на мить не поступились
й покірними не були,
щоб благовістя істина
і в вас би збереглась.

6 І в тих, що знаменитими вважані,
якими б не були вони колись раніш,
для мене - особливого нема нічого,
бо Бог не на лице Свій зір зверта,
і "знамениті" не поклали більш нічого
на мене,
7 а побачивши, тепер,
що ввірено мені звіщати благовістя
для необрізаних,
як для обрізаних Петру, -
8 бо Хто Петру допомагав
в апостольстві серед обрізаних -
на поміч став мені
серед поган
9 Й дізнавшися про благодать,
котра мені дана
то Яків і Йоан і Кифа,
котрих стовпами Церкви уважають
подали і мені й Варнаві
для спілкування руку, щоби йти
нам до поган,
а їм до Іудеїв.

10 А тільки, щоб ми пам'ятали бідних,
чого й дотримуватись намагаюсь я.

11 Коли ж Петро до Антіохії прийшов,
я особисто протистав йому,
бо він підпав спокусі,
12 бо коли,
допоки від Іакова прийшли -
то їв з поганами,
коли ж прийшли - таївся
й ховавсь,
13 так що тоді й Варнава
був втягнений у їхнє лицемірство
із іншими юдеями разом.
14 Та коли я побачив, що вони
не прямо йдуть,
дотримуючись істин
Євангельських,
тоді сказав Петру,
при всіх:
якщо ти, бувши по крові юдеєм,
живеш немов поганин,
а не як юдей,
навіщо ж ти поган примушуєш тоді
по іудейськи жити?
15 Ми ж бо по природі
юдеї є,
не грішники з поган.

16 А от дізнавшись,
що виправдання - не від справ закону,
а тільки вірою в Христа Ісуса,
і ми увірували у Христа,
щоб виправдатись вірою в Ісуса
не справами закону,
котрими жодна плоть
не має виправдання.

17 Якщо ж шукавши виправдання у Христі
ми вивились грішними, - невже
й Христос гріха служитель?

Аж ніяк.

18 Бо коли знову будувати починаю,
що зруйнував - роблю себе злочинцем.

19 Законом помер же для закону я,
щоб жить для Бога.
І тепер
разом з Христом розп'ятий,
20 і вже не я живу -
Христос в мені живе.
А що я нині мешкаю у тілі
то вірою живу
у Сина Божого,
що полюбив мене
й віддав Себе за мене.

21 Не відкидаю благодать я Божу,
коли ж законом праведність - тоді
Христос даремно вмер.

1 Галати, нерозумні,
хто спокусив,
щоб істині ви не корились,
коли поперед вашими очима
описано Христа,
немов у вас розп'ятого

2 Ось тільки це від вас
дізнатись хочу:
чи через закону справи
отримали ви Духа,
чи через
наставництво у вірі?

3 Хіба настільки глупота у вас,
що, духом розпочавши,
у плоть спадаєте

4 І стільки ви терпіли,
невже без користі?
Якби ж лише без неї…

5 Хто Духа вам дає
і творить чудеса
між вами
справами закону
це робить?
чи через наставництво у вірі?
6 Так, Авраам повірив Богу
й той залічив
це в праведність йому.
7 Тому переконайтесь, що
синами Авраама
лиш віруючі є.

8 І Слово, бачачи: по вірі
Бог виправда поган,
звіщає Аврааму: "У тобі
благословенні будуть всі народи".

9 Тож ті, хто вірить - ті благословенні
Із вірним Авраамом.

10 А всі, хто установлені на справах
під клятвою стоять.
Написано ж: "прокля́тий,
хто не виконує невпинно усього,
що викладене у законі".

11 А що законом виправда́ння досягти
є неможливим перед Богом,
то ясно це:
бо праведний лише
по вірі жити буде.

12 Закон же - не по вірі,
але хто,
дотримує й виконує його,
то буде ним живий.

13 Христос же, викупивши нас,
від клятви підзаконности, зробивсь
за нас закляттям -
сказано: "прокля́тий
на дереві повішений, усяк".

14 Щоби благословення Авраама
Через Христа Ісуса розлилось
і на поган,
отримати щоб нам,
обіцяного Духа вірою
15 тож браття,
уже наві́ть по людському суджу:
як заповіт людськи́й не відміняють
і не дописують до нього,
16 Але Аврааму,
дано́ обітниці,
йому, й його насінню.
не сказано "нащадкам", -
їх багато,
а як про одного:
"твому насінню",
котре і є Христос.

17 Кажу, що заповіта про Христа,
котрий затверджений ще до закону був,
закон з'явивсь через чотири сотні літ,
через чотириста і тридцять, щоб точніше)
закон не відміняє так, щоб втратив
цей силу заповіт.

18 Коли законом спадок, то уже
тоді, не згідно заповіту,
але Бог цей спадок
по заповіту Аврааму дав.

19 Для чого ж є закон?
А даний він пізніше
З причини злочинів,
до часу коли прийде
обіцяне насіння, про яке
й говорить заповіт
наданий через янгола,
рукою посередника.

20 Та посередник при одному не потрібен,
а Бог - один.

21 То що ж тоді виходить?
Закон - супроти заповіту Божого?
Ніяк!
Якби ж дано закон,
щоб міг давать життя -
то праведність тоді
була би від закону.

22 Але Писа́ння всіх
замкнуло під гріхом
щоб заповіт по вірі даний був,
по вірі віруючих у Христа Ісуса.

23 А до пришестя віри - замкнені були
ми всі під вартою закону
до того часу поки із'явитись
належало би вірі.

24 Тож закон,
для нас був наче раб,
котрий малу дитину доглядае,
ведучий до Христа,
щоб вірою змогли ми
отримать виправда́ння.

25 А по пришестю віри
ми тепер
не маєм керівництва
того раба.
26 Бо всі ви сини Божі
по вірі у Христа Ісуса.

27 Й от усі ви
що ув Христа хрестились,
у Нього ви немов зодягнені
28 й немає вже тепер
поганина, й Юдея, і раба,
і вільного, і чоловіка, й жінки,
нема розрізнення:
усі тепер одно,
в Христі Ісусі.

29 Якщо ж Христови ви - тоді
і ви є Авраамовим насінням
й по заповіту - спадкоємці.

1 І ще скажу таке:
ось спадкоємець,
поки ще в дитинстві
не має від раба відрізнення, хоча
й хазяїн всьому, -
2 покоряється усим,
хто піклувальники,
хто домом управляє,
до терміну,
що призначає батько.

3 Ось так і ми
поки́ були́ в дитинстві
то бу́ли упокорені речам,
що в світі діють,
4 та коли настала,
вся повнота часів
Свого послав Бог Сина
Єдинородженого, котрий народивсь
від жінки і закону впокоривсь,
5 щоб викупити підзаконних,
та отримать
всиновлення ми всі могли.

6 Як ви тепер - сини
так Бог до вас послав
від Свого Сина Духа, що кричить:
"О, Авва! Отче!!!"

7 І ось тому
ти вже не раб, а син.
А коли син,
то й спадкоємець Божий
через Христа Ісуса.

8 Але, коли не знавши Бога ще
служили ви богам,
котрі не є богами
в своїм єстві,
9 Тепер, пізнавши Бога,
чи, вірніш,
отримавши пізнання це від Бога,
для чого ж повертаєтеся ви
до тих безсилих, плотяних начал?
і знов себе впокорюєте їм?
10 дотимуєтесь днів і місяців,
часів і ро́ків?

11 За вас боюсь.
Чи не даремна праця
моя у вас була?

12 Прошу ж брати мої,
ви будьте
як я,
тому що й я як ви
і ви нічим не скривдили мене,
13 і знали ви, що в немочі я був,
коли звіщав Благу вам Вість уперше.
14 Та ви презирливо не ставились тоді
до тих випробува́нь моїх у пло́ті
і не бридились мною, але прийняли,
мене як янгола, немов Христа Ісуса.

15 О, як блаженні ви були тоді,
І, вам кажу, що й очі віддали,
їх вийнявши з очниць своїх, мені,
якби було можливо.

16 Отож, хіба ж вам ворогом зробивсь,
вам істину я кажучи?

17 Ревнують і горять
по вас нечисто,
бо хотять
вас вкрасти,
щоб трудились ви для них.

18 І добре в доброму завжди горіти,
а не лише коли до вас прийду.

19 Тож, мої діти,
ніби породілля,
для вас в пологів муках я ізнову,
до тих часів,
допоки відображення Христове
не буде в вас.

20 Хотів би серед вас
я бути зараз
і до вас кричати,
тому що вас не розумію я.

21 Скажіть мені,
бажаючі закону!
Невже ж таки його не чули ви?
в якім
написано:

22 Два сини
у Авраама бу́ло -
перший від раби,
від вільної други́й.

23 І, котрий від раби,-
народжений по плоті.
Й за заповітом той,
що вільна народила.

24 І в цьому притча є
Оце два заповіти,
і перший з них -
з Синайської гори,
що родить в рабство.
Це і є Аґар.

25 Аґар же значить
аравійську гору
Синай
і на тепер відповідає
Єрусалиму, котрий зараз в рабстві
з дітьми своїми

26 горі́шній же -
небесний - матір всім
Єрусалим той нам.

27 Написано ж:
розвеселись неплідна,
що не родила;
і возвеселись,
котра не мала породільних мук.
Бо у покинутої є нащадків більше,
ніж у заміжньої.

28 От браття, ми тому
й є дітьми заповіту, за Ісаком.

29 Але, як і раніш, коли
по плоті роджений
гонив по духу сина, -
то й зараз так.

30 Що ж слово каже?
Вижени рабу
і її сина!
Син раби - не буде спадкоємцем
в твоєму домі.

31 Отже не раби
ми діти.
Вільної ж сини!

1 От ви тепер в дарованій Христом
свободі стійте,
і не продавайтесь
в окови рабства.

2 Я, Павло, кажу:
коли обріжетесь - не буде вам з Христа
ніяка користь,
3 і іще: усякий,
котрий обріжеться, повинен
дотримуватись усього закону
і ви́конать його.

4 І ви, котрі законом намагались
отримать праведність -
відпали на тепер
від благодаті,
без Христа зостались.

5 Ми ж у чеканні духом
в сподіванні
на праведність від віри
6 бо у Христі не має сили вже
обрі́зання і не обрі́зання, лиш віра
котра любов'ю діє.

7 Добре ви ішли.
Хто ж зупинив вас
в істині покорі?

8 Таке переконання не від Того,
Хто вас прикликав
9 і мала закваска
все тісто квасить.

10 Впевнений про вас,
у Господі,
що ви вже відтепер
не будете інакше думать,
тії ж баламути
осудження своє несуть
в самих собі.

11 За що ж женуть мене
коли я і тепер
до обріза́ння закликав би?
Тоді б хреста спокуса - припинилась.

12 О, хай до кореня б були
оскоплені, хто всіх вас баламутять.

13 І, ви прикликані,
всі браття до свободи;
от тільки щоб не стала б вам вона
до того, щоб ви стали догоджати плоті,
але служили одне одному в любові.

14 Бо весь закон в одному слові є:
люби того хто поруч, як себе самого.

15 Якщо ж ви одне-одного їсте, і гризете,
то то́ді бережіться,
щоби не винищили ви самих себе.

16 А я кажу:
по духу дійте ви
і ви не будете виконувати плоті́ бажань і пожадань.

17 Бо плоть бажає,
того що дух противиться,
а дух -
того, плоті противного,
вони
суперники одне до одного
тому
і вчинки ваші всі
є не такі яких би ви хотіли.

18 Коли ж вас водить дух -
то ви не під законом.

19 А плоті ж справи
відомі: це любодіяння,
і блуд,
нечистота і непотребства,

20 Служіння ідолам
і чари,
ворожнеча, завидки, і гнів, і сварки,
розбрі́д, незгода, і спокуси, й єресь.
21 Ненависть, вбивство,
п'янство, і безчинства,
і таке інше.
Вас попереджаю,
як і раніше вас попереджав,
що всі хто діють так -
ті царства Божого
не будуть спадкоємці.

22 А Духа плід: любов
і радість, мир,
довготерпіння, благість,
і милосердство й віра
23 і лагідність і стриманість.
На цих закон не діє.

24 А ті, котрі Христови -
розіп'я́ли
свої тіла з бажаннями і хіттю.

25 Якщо ж живем ми духом,
то чинити
по духу ми повинні

26 Тож не будем
даремно славитись
і одне одного гнівити
і завидки одне одному мати.

1 Брати!
якщо й впаде у прогріх чоловік,
то ви, духовні,
виправте такого,
у лагідному дусі,
й за собою
спостерігайте, щоб спокушеним не бути.

2 І тягарі носіть одне одному,
і чином сим Христа закон
ви виповните.

3 Бо хто сам себе за щось вважає,
хоча нікчема сам -
той сам себе ошукує.
4 І кожен свою справу
хай випробовує,
і от по тому
хвалу в собі самім отримає,
не в інших.

5 бо ж кожен сам тягар свій понесе.

6 Хто словом навчений,
хай ділиться добром
усяким.
З учителем
7 І не впадайте у оману:
Бог
осміяним не буде.
що ж посіє
людина: те й пожне.

8 хто сіє в плоть:
пожне від пло́ті тління,
хто ж сіє в дух,
то матиме життя -
від духа вічнеє.

9 І, чинячи добро,
не знемагаймо,
бо, ко́ли не зослабнемо -
пожнем,
ми часу певного,

10 тому ж, допоки є
ще час у нас,
чині́мо всім добро,
найперше ж так робі́м
своїм по вірі.

11 От бачите,
як я вам написав
багато власноруч.

12 Хто у плоті́ бажає похвали
примушують обрі́затися вас,
для того лиш,
щоб не гноби́ли їх
за хрест Христа,
13 бо й самі хто обріжуться
закона не тримають,
та хочуть,
щоб обрізалися ви,
щоб плоттю вашою
отримати подяку.

14 А я ж хвалитись не бажаю.
Ну хіба Господнім
хрестом Христа Ісуса
нашого,
хрестом, котрим для мене
розп'ято світ
і я для світу.

15 Тому що у Христі Ісусі вже
нічого не вартує обріза́ння
і необрі́зання,
а новеє створіння.

16 Тим хто по цьому чинять -
мир і милість
і Божому Ізраїлю.

17 Між тим,
ніхто мене хай не турбує,
бо я Ісуса рани
на тілі своїм маю.

18 Тож благодать
від Господа Христа Ісуса
із духом вашим братія.

Амінь.