Третє послання апостола Івана
1 Старець - коханому Гаю,
котрого поправді люблю.
2 Улюблений, знай, що молюсь,
щоб був ти здоровий, успішний
у всьому, як успіхи має
душа твоя.
3 Бо вельми я зрадів
коли прийшли брати й розповіли
про твою вірність,
в істині як ходиш.
4 Для мене більше радости немає,
ніж чути, що всі дітоньки мої
у істині живуть.
5 Улюблений!
як вірний ти ведешся
у всім, що робиш для братів
і для приходьків,
6 Вони засвідчили,
перед всима у Церкві
про всю любов твою,
і добре вчиниш ти,
коли відпустиш їх
як треба, - ради Бога.
7 Бо і вони пішли
заради Його ймення
нічого від поган не захопивши
8 Отож повинні ми приймать таких,
Щоб істини помічниками стати.
9 Писав я в церкву,
але Діотреф,
котрий вважа себе за головного,
нас не приймає.
10 Тож, якщо прийду,
то нагадаю справи, що він робить
нас обмовляючи словами злими
і навіть цього йому мало стало,
тож він братів вже більше не прийма,
й бажаючим забороняє
і з церкви виганя.
11 Улюблений! Не уподібнюйсь злому,
а доброму. Бо той, добро хто робить,
такий - від Бога,
а хто творить зло -
не бачив Бога.
12 А про Димитрія засвідчено всима,
й самою істиною,
свідчимо і ми,
й ви знаєте, що свідчення правдиве.
13 Багато іншого
хотів я написати,
та не бажаю я пером-чорнилом,
14 а сподіваюся на зустріч скору,
щоб говорити нам - до вуст вустами!
Шалом тобі!
Вітають тебе друзі.
І ти вітай всих друзів поіменно.
Амінь.