Друге послання апостола Івана

1 Пресвітер -
пані обраній
та її дітям,
котрих поправді я люблю;
й не тільки я, а й всі
хто істину пізнали.

2 Заради істини,
що пробуває в нас,
і буде з нами
до скінчення віку:
3 нехай перебуває благодать
і буде з вами милість,
мир від Бога
Отця,
й від Господа Христа Ісуса,
Отчого Сина,
в істині й любові.

4 Зрадів я вельми,
що знайшов
з дітей твоїх таких,
хто в істині живе,
за заповіддю тою,
що від Отця отримана.

5 Тепер
я прошу тебе, панно,
не заповідь нову пишу тобі,
а ту, яку ми маєм від початку,
щоб ми одне до одного
в любові пробували.

6 Любов же полягає в тому,
щоб ми ходили
по Його закону.
Оце та заповідь,
що чули від початку,
щоб діяти по ній.

7 Облесників багато
у світ ввійшло,
які не сповідають
Христа Ісуса,
що прийшов у тілі:
така людина є
облесник і антихрист.

8 Тож стежте за собою,
щоби нам
не втратити того,
над чим ми працювали,
а щоб отримать повну нагороду.

9 Усякий, хто вчення Христа переступа
й не пробуває в нім - не має Бога;
а хто перебува в Христовім вченні
Отця і Сина має.

10 І кожен, хто до вас приходить
і не приносить цього вчення -
того ви навіть не вітайте,
й до дому не запрошуйте його,
11 бо хто його вітає
в ділах його неправедних
частину має.

12 Багато мав я написати вам,
але не хочу на папір писати,
а сподіваюсь я до вас прийти
й до вуст вустами говорити,
щоб радість ваша повною була.

13 Вітають тебе діти
обраної сестри твоєї.
Амінь.